Александр Пономарёв - Романс текст песни

Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль.
Свічки горіли кволо,
Старий співак співав, як пелікан,
Проціджуючи музику крізь воло.

Приспів:
Старий музика плакав не про нас,
Той голос був, як з іншої акустики,
Але губив під люстрами романс —
Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
Своє гніздо щодня звивають будні
Упав романс, — як він любив її
І говорив слова їй незабутні.

Приспів:
Старий музика плакав не про нас,
Той голос був, як з іншої акустики,
Але губив під люстрами романс —
Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

Старий співав без гриму, без гримас.
Були слова палкими, несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути непрекрасними.

Приспів:
Старий музика плакав не про нас,
Той голос був, як з іншої акустики,
Але губив під люстрами романс —
Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.