Коли проходить біль, я відчуваю тільки жалість,
Мене дратує цей вислів: "Як мало статись, так сталось".
Могло бути інакше, але багато "але",
Краще тата не мати, ніж знати, що тато є.
Ненавиджу соплі в піснях, любли все по-сутті,
Надіюсь, через мої сльози мене не осудять.
Життя повне абсурдів, як у невільника,
Спустошеним стає життя, коли ти син негідника.
Його не було тоді, зараз і мені не треба,
Всім що я маю, я завдячую Мамі і Небу.
Також своїм зусиллям і своїм старанням,
Я навчився жити - кожен день, наче в останнє.
Приспів:
Пройшли роки, а на порозі ти,
Поки що це лише мої сни.
Лишаю в пам'яті, твої слова пусті,
Залиш серце моє назавжди!
Я злітав у небеса, без правого крила,
Тому і падав.
Та болю вже нема, лише великий шрам,
Але й пекуча рана.
Знаю, не живеш, так як я живу,
Знаю, що не спиш, як і я не сплю.
Свою правду ти знайшов...
І я свою знайду!
Я у Бога не питав де ти. Питав - де ти був,
Коли ми жили самі, та відповіді не почув.
Невже серце не болить, невже тобі не шкода,
Ти пропустив мій перший клас і закінчення школи.
Перший і останній курс, перший вихід на сцену,
Першу кров на губі, хоч бився я через тебе.
Не бачив перший сольний, перші автографи,
Як від наших пісень вставали в театрах опери!
Ти не підтримав мене і не радів зі мною,
Не знаеш,хто мій друг, а хто для мене - ворог!
Та, як би там не було, я пам'ятатиму вічно,
Хоч, правду кажучи - ти навіть не достойний пісні!
Приспів:
Пройшли роки, а на порозі ти,
Поки що це лише мої сни.
Лишаю в пам'яті, твої слова пусті,
Залиш серце моє назавжди!
Я злітав у небеса, без правого крила,
Тому і падав.
Та болю вже нема, лише великий шрам,
Але й пекуча рана.
Знаю, не живеш, так як я живу,
Знаю, що не спиш, як і я не сплю.
Свою правду ти знайшов...
І я свою знайду!