Не було бiльше лiпшого неба
Не було бiльше лiпшого сонця
Не було вже нiколи такого нормального свiту
Який був тодi коли вiн був ше малий
Життя йому вiдрiзало крила
Брехати i Мовчати навчило
Життя його мозгами крутило як хтiло
І скоро вiн був вже не вiн
Заклеєними вухами слухав
Не свої мав приклеєнi руки
Слiпими не своїми очима дивився про себе не своє кiно
В кiно нiчо не можна мiняти
Ту правду не можливо не знати
І вже йому не хтiлося СПАТИ
Бо снилися кимось придуманi сни
А рiднi сни засипало снiгу...
А поїзд треба було спинити
І то єдине шо вiн сам мiг зробити
З метою зупинити той поїзд
Ногами пiшов на залiзну дорогу лiг спати i вмер