Ти закрив мене в собі, коли нам було 13.
Вони сміялися з мене. Били мене.
А Ти захистив мене від того світу.
І не дав образити.
Та Ти не можеш говорити вічно.
А я не можу вічно мовчати!
Тепер Я захищу Тебе.
Від світу цього.
І знову новий день, такі старі питання,
Скільки разів я обіцяв собі, що це востаннє.
Але приходить ніч, питання повертають мене,
Вони роздирають мене! Так, вони зжирають мене!
Хто дав мені цей світ? Чому народився? Для чого я виріс?
Я клав ту біль на біт, ти наче для цього просто не виніс.
На стику двох століть, ніщо не заставить занити в подушку,
За що ламали ребра і закидали каміннями душу.
Комусь хороми, палати. Комусь хвороби і втрати.
Чому сім’я моя мала просити їжу в багатих?
Знав би тоді Хаса тато, як же він втратить багато.
Він би сам пісню «Incognito» розклав на цитати.
Хто би не ламав мене! Хто би не казав,як сильно любить.
Коли пробачав усе, під хрестом сміявся Юда!
Коли малював любов, хто малював на звороті зраду?
І чому в нашій естраді виступаю проти стада?
Приспів:
Мені, ніяк, не звикнути до себе,
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Тепер, ніяк, не звикнути до себе.
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Хто живе в мені.
Мені, ніяк, не звикнути до себе,
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Тепер, ніяк, не звикнути до себе.
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Хто живе в мені.
Хто тримає мою руку, коли пишу пісні?
Звідки я чую дивні звуки у своїй голові?
Чому терплю пекельні муки, майже в кожному сні?
І, коли йду, я чую стукіт під корою землі…
Що би не казали люди, я вірив, що прийде час,
Коли заважати будуть, та я не втрачу свій шанс!
І хто би міг подумати, що я побачу всіх Вас?
І Ви разом закричите: «Це гурт RIZUPS!»
І той факт ніхто не змінить, що Х-факор ходить тіню,
Та редактор мій незмінний, на характер покоління.
Мої такти - це терпіння і реакція кипіння,
Бо навчився я літати, при високому падінні!
В чому новина? Стільки запитань, а правди нема!
До дна! Кому крові, а кому вина.
Чому так часто бачу стільки «порваних» принцес?
І, чи справді, добрі люди послані мені з небес?!
Приспів:
Мені, ніяк, не звикнути до себе,
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Тепер, ніяк, не звикнути до себе.
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Хто живе в мені.
Мені, ніяк, не звикнути до себе,
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Тепер, ніяк, не звикнути до себе.
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Хто живе в мені.
Я народився ще задовго до твоєї появи…
Я був ілюзією і першим проявом уяви.
І я вселився в твою плоть, саме тому ти живий!
Я жив між раєм і пеклом! І я єдиний такий!
Я дав твоїй сім’ї голод і відібрав усе зло,
Ви не знайшли би вершини, якби не бачили б дно!
Я дав хвороби і болі, і всі твої побиття.
А потім їх лікував, щоб ти відчув смак життя!
Я дарував тобі дружбу і позичав тобі зраду,
Ти через Мене літав, і через Мене Ти падав.
Я так хотів, щоб на сцені, люди відчули мене,
Тому й заставив Тебе писати кожен твій текст…
Це Я – твій внутрішній голос… Чуєш?
Я твоя добра порада, Ти мною часто рятуєш.
Я візьму на себе найболючиший удар.
Хас, я завжди поруч, бо я той самий Хайдар!
Приспів:
Мені, ніяк, не звикнути до себе,
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Тепер, ніяк, не звикнути до себе.
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Хто живе в мені.
Мені, ніяк, не звикнути до себе,
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Тепер, ніяк, не звикнути до себе.
І бачить тільки небо, хто живе в мені.
Хто живе в мені.