Рани заліковані, слова зі сталі сковані,
Далі лине в твої вуха проза заримована.
В треках моїх зміст є, і є емоції,
Але не сприймає мене знову сірий соціум.
Ми машина зла і всі хто проти закатовані,
Ми неконтрольовані, а розум деформований.
Нам нав'язують брехню вони кожну годину,
Саме через це я вже не дивлюся новини.
Посадити дерево і виростити сина,
Збудувати дім, потім віддати тій дитині?
Це доволі правильно і ці думки хороші,
та лише впираються вони міцно у гроші.
Їм давно не треба влади. Їм давно не треба слави.
Треба, щоб була могутньою і сильною,
Вільною й великою наша держава,
Це брехня і ти це знаєш, більше вже немає сили.
Правди тут не відшукаєш, яка нація така і влада,
Такщо разом з ними ми це породили.
Вони більше не з тобою... Думай брате головою.
Кожен сам за себе готуйся до бою,
якщо ці слова близькі тобі по духу встань з колін зі мною.
Приспів:
Скажи чому на цій землі замало місця мені
І чому в свому житті я, як на війні?
Тут нема слова честі і гладять проти шерсті...
Зла маска смерті нагострює клешні,
Вмираєш нарашті, всі їдять твої рештки...
Задай собі питання : "За що живеш ти?",
"Для чого цей світ? І куди нам прямувати?"
В цьому світі немає людей залишились тільки соціопати.
А ти лише поглянь скільки болю в очах.
За що боролись, те і маєм? Це істина? Так!
А чого ще треба,знаєш, манна з неба
Не падає двічі навіть якщо дуже треба
І як не старайся - усі тонуть у фальші
А що буде дальше? Що буде дальше?
Приспів:
Скажи чому на цій землі замало місця мені
І чому в свому житті я, як на війні?
Скажи чому на цій землі замало місця мені
І чому в свому житті я, як на війні?