Падає листя, воскресає пам'ять,
Моє серце є чистим, та провали бувають,
Тому стаю я підвладним своїм спогадам,тіням,
я вбивав їх роками, та вони не загинуть.
Ти була тоді близько - одне тіло на двох,
Відчував тоді відстань - кілометр за крок,
Важко назвати коханням, цього слова замало.
Зрада ламає канони, які любов малювала.
Не б'ється серце в такт, і не вмію жити, як всі,
Забув про час, коли ходив живим між людьми і сміявся восени.
Думки живуть тільки минулим, яке не має терпіння,
Я пам'ятаю, що було - страждання і божевілля.
Тепер ненавиджу осінь, всі посміялись і досить,
Коли падає листя, я бачу лиш твою постать.
Приспів:
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на,
Немає болю, коли поруч любові нема,
Коли у спокої є вільна душа.
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на,
Нема плачу, немає сліз, істерик нема,
Коли падає листя тa коли плачуть міста.
Падає листя, перед очима та мить..
4 роки пройшло, а рана все ще болить.
Твоя зрада вогонь перетворила у кригу,
де багато кохання, там замало інтриги.
Я втікав від очей і не знав, де сховатись,
Я кричав і стогнав, мене було не впізнати,
Я шукав порятунок у римах і нотах.
Не повіриш - знайшов, хоча рана глибока.
Догоріло життя, як остання свіча,
Не було вже криків - я просто мовчав...
По течії плив, ні на що не зважав.
Серце забуло, та пам'ятає душа.
Я біг куди бачать очі, а надворі була осінь,
Тоді почалась гроза, осінь ненавиджу досі.
Багато років пройшло, навіть сьогодні буває,
Коли падає листя - моє серце ридає.
Приспів:
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на,
Немає болю, коли поруч любові нема,
Коли у спокої є вільна душа.
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на,
Нема плачу, немає сліз, істерик нема,
Коли падає листя тa коли плачуть міста.
Падає листя і кружля над землею,
Падає жовте, на асфальт дороги твоєї.
Зовсім нешвидко, десь секунди 4,
Зовсім недовго, в ньому ж сонце втомилось.
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на,
На-на-на на-на-на-на-на.