Хтось вмиває руки, хтось ховає морду в пір'ї,
Хтось вдарився в науку, і читає по сузіррях.
Інші відійшли, ніби по законах звірів,
А в декого IQ, досі на шкільному подвір'ї.
У багатьох вже сім'ї, і побутові крики:
Памперси, каляски, річниці і різдв'яні відкритки.
Голови забитті питанням: "Як піти наліво?",
Всі забули значення слова "щасливі".
У когось, як і планувалось: татко все купив,
А хтось в елітному барі - протирає столи.
А той, хто раз попав, за крадіжку телефону,
Приміряв синю форму і дві зірки на погони.
Відмінники, як були тупими, так і лишились,
А в декого корона вже лежить на шиї.
Хто були підлизами - пробилися у люди,
А хто паше, наче кінь, чекає чуда.
В кожного різні спогади і різне бачення,
Байдуже хто є хто, це не має значення!
Бідний, чи баганий. Заяць, чи удав,
Чи невідомий репер, який це написав.
Це наша зустріч Однокласників!
Місцеве, дороге кафе, з дишевими понтами,
Мало хто дивиться в очі, більшість на бокали.
Або на страви, які офіціант приносить,
Голодні "хавають", заможні - "крутять носом".
Той, хто дихав баскетболом і марив спортом,
Пішов за мріями батьків, а програміст не Джордон".
Сірі миші стали білими, та все ще миші,
Сховались за плечами тих, у кого статус вищій.
Хто не вмів читати - грають ролі геніїв,
Ті, хто мали з мови два - в друкарській академії.
Всї, хто тішилися тим, що вони економісти,
Поставали продавцями, в чорних мантіях магістра.
Девчому винна система, проти неї ніяк,
Та що дурак, бо бідний, чи бідний, бо дурак.
По лицях видно, що життя зробило з них рабів,
От така була Наша Зустріч Випускників!
В кожного різні спогади і різне бачення,
Якщо слова не ті - я прошу пробачення!
Думки, як "ассорті", слова, як зброя,
Кожен лишився при своєму, в мене думка своя!
Це наша Зустріч однокласників!